Трудовий потенціал національної економіки України

Розвиток науки в новій соціально-економічній ситуації, пов'язаній з необхідністю переходу економіки на переважно інтенсивний шлях розвит­ку, привів до зміни поглядів на місце людини в суспільному виробництві та виникнення у 80-х роках поняття «трудовий потенціал» як інтегральної динамічної системи, яка включає демографічну, економічну і соціальну підсистеми, об'єднані спільністю трудової діяльності. Впровадження в на­уковий обіг поняття «трудовий потенціал» означало перегляд оцінки ролі особистості у виробничому процесі, визнання значення накопиченого в су­спільстві інтелектуального та освітнього потенціалу.

За кількістю населення Україна посідає друге місце в Європі. Близько половини населення нашої країни є економічно активним (табл. 3.7).

Таблиця 3.7 Економічна активність населення за статтю та віковими групами у 2006 р.

Усього у віці 15-70 років, тис. Відсотків за віковими групами
15-24 25-29 30-34 35-39 40-49 50-59 60-70
Економічно активне насе­лення: 22245,4 13,8 12,6 12,5 12,0 26,8 17,1 5,2
жінки 10765,7 12,4 11,7 12,1 12,1 28,7 17,2 5,8
чоловіки 11479,7 15,2 13,4 12,9 11,8 25,1 17,1 4,5
зайняті: 20730,4 12,8 12,5 12,5 12,1 27,1 17,5 5,5
жінки 10054,8 П,2 11,6 12,0 12,3 28,9 17,7 6,3
чоловіки 10675,6 14,2 13,4 13,0 11,9 25,4 17,3 4,8
безробітні: 1515,0 28,6 13,6 12,6 9,6 23,6 11,9 0,1
жінки 710,9 28,6 12,8 13,6 9,0 26,4 9,6
чоловіки 804,1 28,7 14,2 11,7 10,2 21,1 14,0 0,1

В умовах активного розвитку «економіки знань» зростає роль освіти в поліпшенні якості трудового потенціалу суспільства (див. табл. 3.8). Рівень розвитку інтелектуальної компоненти країни значною мірою зумовлює йо­го спроможність формувати інтелектуальну еліту як найактивніше «ядро» суспільства, що є головним носієм та генератором знань, передового нау-


Глава 3. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

ково-технічного, суспільного, політичного та іншого досвіду. Формування інтелектуальної еліти у всіх сферах діяльності сприяє підвищенню рівня освіченості, інтелектуалізації всього суспільства, а отже, його здатності до сприйняття інновацій.

Таблиця 3.8

Головні характеристики системи освіти за типами суспільств



Характеристики Історично-економічні суспільства
аграрне індустріальне посгіндустріальне
Розподіл активного населення, %:
сільське господарство більше 40 10-20 менше 10
промисловість 5-25 більше 40 менше 20
сфера послуг 10-15 15-25 більше 50
Важливість навчання населення незначна велика дуже велика
Обов'язкове навчан­ня, роки 2-А 7-10 12 та більше
Частка ВВП, що виді­ляється на розвиток освіти, % менше 1 2-5 більше 6
Кількість студентів ВНЗ на 100 тис. насе­лення 10-50 200-3000 більше 7000

Як видно з таблиці, різниця в характеристиках індустріального тапостіндустріального суспільств дуже значна. В сучасних умовах, коли бі­льшість розвинених країн знаходиться на шляху від індустріального до постіндустріального (та навіть інформаційного, «нового») суспільства, від­бувається переорієнтація економічних видатків держави на ринках праці, збільшення частки фінансування освіти та підвищення кваліфікації кадрів, подовження термінів навчання студентів, розширення спектра спеціально­стей та дисциплін ВНЗ, а також професійних навчальних закладів.

З метою відображення зростаючого значення кваліфікованої праці та інтелектуальної діяльності для відтворення суспільного життя останнім ча­сом в економічній думці активно використовуються поняття «людський капітал» як сукупність знань, здібностей і кваліфікації, здатність кваліфі­кованої робочої сили створювати прибуток, та «інтелектуальний капітал» для характеристики інтелектуального потенціалу (див. рис. 3.3), застосова­ного в економіці.


Рис. 3.3. Форми інтелектуального потенціалу суспільства

Застосування таких понять є визнанням того, що активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефек­тивнішим способом досягнення економічного зростання, найважливішим ресурсом як окремої корпорації, так і суспільства у цілому. На думку одного із фундаторів теорії людського капіталу П. Друкера, «найбільш цінним капі­талом компанії XX століття було її виробниче обладнання, а в XXI столітті найбільш цінним капіталом компанії, як комерційної, так і некомерційної, стануть її працівники, які займаються інтелектуальною працею» .



' Drucker P.F. Management Challenges for the 21st Century, Harper Business, NY, 1999. — P.I 35.


Глава 3. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ


1941961860244015.html
1941983726007008.html
    PR.RU™